/Files/images/muzkervnik/lineechka-60.gif

МУЗИКА РОЗВИВАЄ ІНТЕЛЕКТ

Про розвиток дитини засобами музики написано чи­мало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох бать­ків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії. А до музики як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнан­ня? Для реального життя?

Полемізувати і дискутувати з цього питання можна довго, але краще звернутися до фактів. Так, дослідники з університету Вісконсіна виявили, що кожна дитина, ледве з'явившись на світ, має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Втім, ці здібності згасають за кілька років, якщо не їх розвивати.

На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Улов­люючи в ній ритмічні елементи, завдяки їм з мішанини звуків вона виділяє окремі слова. Усього за кілька міся­ців малюк накопичує в пам'яті тисячі слів як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фраг­менти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподі­вано перетворюються на фрази, що їх зворушливо ле­пече малюк.

Дослідники також відзначають тісний зв'язок лепету з ритмічними рухами: дитина ритмічно змахує руками, стрибає, постукує іграшкою, вигукуючи при цьому скла­ди в ритмі рухів, але тільки-но рухи припиняються, вона замовкає. Уміння адекватно відтворювати різноманітні ритми сприяє правильному відтворенню ритмічного ма­люнка слів, їх складової структури, прискорює розвиток інших лінгвістичних здібностей, наприклад словотворен­ня. Чуття ритму, або ритмічна здатність є в психічному розвитку дитини новоутворенням універсального типу. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяль­ності, поведінки в цілому.

Фізик Гордон Шидв з Каліфорнійського університету і психолог Френк Размер з університету штату Вісконсін Досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуаль­ному становленні дитини. За допомогою комп'ютерних технологій вони з'ясували, що музика впливає на роз­виток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналі­тичного мислення.

В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких роз­ділили на три групи. Дітей першої групи навчали музич­ної грамоти та гри на фортепіано, другої — роботи на комп'ютері, в третій — контрольній — групі ніяких спе­ціальних занять не проводили. Через півроку в усіх трьох групах було проведено тестування розумових здібностей

дітей. Причому в тестах особлива увага приділялася гео­метричним та фізичним уявленням. Виявилося, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їхні однолітки з контрольної групи. У дітей, що на­вчалися працювати на комп'ютері, результати були на 28% кращими від отриманих у контрольній групі. На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналітичного мис­лення, і чим раніше дитина почне займатися музикою, тим кращим буде результат.

/Files/images/dlya_sayta/ZffnMexTmwY_1200x1200-e1423837179297.jpg

Відомо, що музичні вподобання можуть чимало ска­зати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Му­зична освіта розвиває розум і почуття, зміцнює духовне й психічне здоров'я дитини, сприяє формуванню теп­лих, довірчих відносин у сім'ї між батьками і дітьми.

Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обо­в'язково чекати її вступу до музичної школи або звер­татися до фахівця. Прилучати малюка до музики, ви­користовуючи її загальнорозвивальні можливості може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та впра­вами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття нею корисними й цікавими.

Найперша порада дорослим — батькам і вихова­телям: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти — по­блажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Навіть якщо ви трохи фаль­шуєте, треба і в цьому разі співати й казати малю­кові: "Я співаю погано, та все одно співати так при­ємно. Але якби я співав (співала) краще, то було б ще веселіше та приємніше!"

Що співати? Краще — дитячі пісеньки, традицій­ний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не па­м'ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам'ятаєте слова.

Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька прос­тих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова — лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнуєть­ся з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою. Але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспі­вайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад "до", "ре", "мі", "до" або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть.

Візьміть за правило програвати якусь фразу на інстру­менті, проходячи повз нього з немовлям на руках. Грай­те не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними му­зичними словами. Можна програти малюкові гаму, по­слідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд — послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хро­матичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Го­ловне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполу­чення, послідовність.

Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Запи­суйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, попу­лярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух. Розрізняють три види музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята ін­шим; частково активне — малюк слухає і водночас ду­має про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голо­су, власних відчуттів.

/Files/images/dlya_sayta/777.png

Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато ра­зів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокально­му та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам'яті відклалося пра­вильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дити­ну співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.

Імпровізація. Звичку до імпровізації доцільно вироб­ляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь прос­тий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви маєте ска­зати дітям. Вони будуть у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Можливо, зважаючи на те, що їй подобається ваш спів, вона не наважиться сама заспівати. Не при­пиняйте своїх спроб. Співайте на різні голоси, наслі­дуйте оперних співаків, наспівуйте колискові пісні тощо. При цьому самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повто­рити за вами.

Складайте мелодії, які передавали б значення прик­метників. Це весела гра: доберіть кілька прикметників і залежно від того, як ви сприймаєте кожний з них, скла­діть невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажання наслідувати вас, чудово. Але нехай вони спочатку по­слухають. Потім змініть тактику: заспівайте щось і по­просіть малят визначити — сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, назвемо кілька прикметників, які мож­на використати у цій грі: сердитий, веселий, сумний, переляканий, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вміє­те грати, проведіть таку саму гру за допомогою музич­ного інструмента.

Висота, тривалість і гучність звуків. Запропонуйте дітям заплющити очі та слухати. Зіграйте по черзі висо­кий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попро­сіть визначити відмінність між ними. Доцільно розпочи­нати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче й ближче, поки відстань між ними не скоротиться мінімаль­но — тобто до звуків, що стоять поряд. Потім зіграйте на ксилофоні перші два звуки відомої дітям пісні й запитай­те, який з них вищий (або нижчий), потім наступні звуки, постійно пропонуючи порівняти їх за висотою.

Продовжити гру можна, змінюючи тривалість звучан­ня окремих звуків та їхню гучність. Хай малята слухають звуки різної тривалості, а потім — звуки різної гучності. Якщо ця гра їх зацікавить, ви досягнете того, що вони розрізнятимуть звуки за висотою, тривалістю, гучністю. Зверніть увагу, що ці якості є природними і можуть роз­глядатися не лише стосовно музичних звуків, а й щодо багатьох інших предметів та явищ.

Гра "Сонячні зайчики". Увімкніть ритмічну музику. За­пропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце й покажіть їй, як пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте малюкові потан­цювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Пос­тупово він навчиться чітко координувати свої рухи, узго­джувати їхній характер, виразність з музичним ритмом.

Ритмічні диктанти. Проплескайте або простукайте руками по столу дуже простий ритм і попросіть дитину повторити його. Якщо вона помилилася, скажіть: "У тебе майже вийшло, але послухай ще раз..." Варіюйте ритми. У тому разі, коли складовою частиною ритму є пауза, відобразіть її мімікою й вимовте звук "шшш". Руки в цей час не рухаються, бо дитина погано сприймає паузу як таку, їй потрібний певний образ паузи. Коли вона по­вторить ритм, попросіть її зробити це кілька разів. Така гра корисна у випадках, коли вам треба піти з малюком туди, де він нудьгуватиме і його важко буде чимось зайняти.

Гра в запитання та відповіді. Якщо у вас розвине­ний музичний слух, то на початку музичної фрази ви можете визначити, як вона має закінчитися. Поставте дитині музичне запитання, тобто проспівайте їй фраг­мент мелодії, який потребує продовження. Покажіть малюкові, як ви самі відповіли б на таке запитання. Щоб він краще вас зрозумів, придумайте слова, текст до цієї музичної фрази, наприклад: "Як справи? — Спасибі, доб­ре", або: "Де светр? — У мене в кімнаті, у шафі".

Відтворення звука. Якщо у вас добре розвинений слух, зіграйте звук на ксилофоні, а потім проспівайте його. Попросіть дитину зробити те саме. Поступово збіль­шуйте кількість звуків.

/Files/images/dlya_sayta/ada4.png

ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов'язана з вірою в себе. Якщо малюк співає неправильно, запевніть його, що він співає май­же правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

Спів по черзі. Співайте добре знайому малюкам піс­ню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти. Тих, хто співає, може бути двоє або більше. Ви без попере­дження вказуєте на того, хто повинен розпочинати спів. При цьому попередній співак має замовкнути, оскільки пісню продовжує інший, і так до її закінчення. Таку гру можна провести з ритмом, який ви по черзі вистукуєте разом з дитиною.

Невидимий сусід. Вправа схожа на попередню, але тепер один з учасників — дитина, а другий — уявний сусід, що мовчить. За вашим знаком малюк має припи­нити співати вголос, але продовжувати співати подумки доти, поки ви не дасте команду. Тоді дитина знову по­чинає співати вголос, неначебто в проміжку пісню спі­вав хтось інший — невидимий і нечутний.

У цю гру можна грати утрьох. У цьому разі ритм має переходити від вас до невидимого сусіда, потім до ди­тини і далі по колу.

Гра в притягання. Хай дитина відстукує простий і добре знайомий їй ритм. Переконавшись, що вона за­хопилася цим заняттям, почніть відстукувати інший ритм. Кожний з вас має дотримуватися свого ритму, не збива­ючись на ритм іншого. Це ефективна підготовка до хо­рового співу без супроводу.

Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на од­ному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапа­зону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте ди­тині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає — знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся роля­ми: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейсь­кої машини тощо. Зрештою, звук сирени можна приду­мати самостійно.

Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ро­лями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга — грубим і низьким, лисичка промов­ляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.

Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, ска­жіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Голоси різного тембру. Поговоріть з дітьми на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вони думають про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай діти знають про різні тембри голосу й відчувають їх.

Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

Педагог здійснює цю роботу в умовах навчального закладу згідно з методикою, застосовуючи ігрові при­йоми й ігри-заняття

Ознайомлення з музичними інструментами. Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів, де працює уважний і доброзичливий продавець. Пока­жіть синові чи доньці різні інструменти і, якщо можливо, дайте послухати, як вони звучать. Візьміть із собою рек­ламні проспекти з картинками і згодом час від часу по­казуйте їх малюкові, допоможіть дитині порівняти ін­струмент з його зображенням на фотографії. Повернувшись додому, запропонуйте малюкові послу­хати, як звучить той чи інший інструмент в аудіозапису, і навчіть упізнавати звучання цього інструмента в різних музичних творах.

Гра "Духовий оркестр". Спочатку ви демонструєте дитині, як можна за допомогою трубочки та склянки з водою робити бульбашки. Дайте дитині таку саму тру­бочку і спробуйте разом з нею пускати довгі й короткі цівки повітря. Можна позмагатися або дути в склянку по черзі. Потім ви оголошуєте про початок концерту, вми­каєте музику — і ваш "духовий оркестр" ритмічно піді-грує. Ця кумедна вправа розвиває в дитини увагу й ди­хання, дає перші навички спільної гри. Для цієї вправи доречно використати твір Ф. Шуберта "Музичний мо­мент".

Гра "Знайди сестричку". Для її проведення доціль­но використати клавішні інструменти, наприклад фор­тепіано. Разом з дитиною ви вибираєте клавішу, на яку треба натиснути і правильно її назвати. Припустимо, що це буде ре першої октави. Тоді шуканою клавішею ста­не теж ре, але октавою нижче або вище, залежно від вашого місця поруч з дитиною: якщо праворуч — то вище, ліворуч — нижче. Далі ви визначаєте, хто з вас "загадуватиме" першим. Один з гравців ста­вить палець на клавішу і називає її, другий — починає імпровізувати, тобто перебирати звуки на інструменті в своєму регістрі доти, поки не знайде "сестричку'-клаві-шу, яка збігається за звучанням з тією, що на неї натиснув перший гравець. Коли другий гравець знайде "сестрич­ку" й назве її, поміняйтеся ролями.

Грають по черзі: поки один учасник грає на інструмен­ті, інший — слухає аж поки не підійде його черга грати. У цій грі немає потреби виконувати спеціальні твори й навіть прості мелодії. Краще спробувати дібрати на ін­струменті музичні інтонації, що імітують природні звуки або голоси тварин. Під час гри дитина прагне наслідува­ти дорослого. Гарні, але складні для відтворення мело­дії можуть викликати в малюка сумнів щодо власних здіб­ностей, а звідси й згасання інтересу.

Можна запропонувати малюкові пограти в цю гру в парі з іншою дитиною.

Ця гра дає можливість легко запам'ятати місцезнахо­дження й назви клавіш. Вона розкриває здібності дити­ни до імпровізації і сприяє пізнанню можливостей музи­кування через наслідування.

Голос дитини. Розвиток музичного слуху, спів допо­магають повніше використовувати всі можливості голо­су дитини. Багато в чому властивості голосу визнача­ються анатомічними особливостями конкретної людини: її віком, будовою гортані, об'ємом навколоносових па­зух. Але деякі характеристики голосу можна й треба розвивати з раннього дитинства.

Велике значення в розвитку мовлення й постановці музичного голосу має правильне дихання. Запорука віль­ного дихання, а відтак і хорошого голосу — правильна постава. Вона важлива для роботи серця і достатнього постачання тіла киснем. Корисні вправи:

Займайтеся з дітьми фізичними вправами, плаван­ням, зміцнюючи їхні м'язи грудей, черева, спини.

Перетворіть дихальну гімнастику на захопливу гру. Надимаючи кульку, можна чергувати глибокі й ко­роткі видихи. Запропонуйте дитині роль шукача під­водних скарбів: розкладіть на підлозі іграшки. Щоб їх дістати, треба "пірнути" й затримати дихання.

Дітям зі слабкими мовними даними добре допома­гають вправи на поєднання співу з пасивними руха­ми, співуче читання, ритмічне читання — чергуван­ня коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музичною тощо.

Чого не варто робити:

Не робіть далекоглядних висновків про наявність або відсутність у дитини музичного слуху й голосу. Вокальні м'язи у дошкільнят ще не розвинені.

Гучний спів, крик шкодять ще не зміцнілим голосо­вим м'язам дітей, притуплюють слух і негативно по­значаються на їхній нервовій системі.

Шкоду голосовим зв'язкам завдає також виконання дітьми пісень для дорослих з великим діапазоном, що їх вони чують по радіо, телевізору, в аудіозаписах.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: лю­бов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міц­ною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєво­го сприйняття, створює надійний фундамент для станов­лення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального, стане частиною духовного життя люди­ни в майбутньому.

/Files/images/muzkervnik/7163.gif

Поради батькам

(за програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»)

- ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтва шляхом споглядання картин в музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп’ютерному режимі, журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;

- вправляйте у визначенні жанру живопису : пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий, анімалістичний;

- надавайте можливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей, та інше,

- підтримуйте бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в зображеннях;

- виважено ставтесь до вибору матеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля: вишивання, шиття, бісероплетіння;

- заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу;

- надавайте дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;

- підтримуйте бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;

- виважено ставтесь до вибору дитиною музичних творів для прослуховування, пропонуйте її увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу;

- вправляйте дошкільників у визначенні жанру музичного твору, називанні інструмента, на якому він виконується;

- використовуйте музику в аудіо – та відеозаписах;

- організовуйте перегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних вистав, відвідування концертів, музеїв;

- навчайте дитину розрізняти “музику природи” – співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне;

- використовуйте високохудожню музику з яскравими образами, різними настроями, під яку дитина може по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи танцю тощо;

- розвивайте вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здібності; - вправляйте дитину в умінні співати дзвінко, легко, правильно інтонуючи мелодію;

- викликайте в дошкільника піднесене, радісне самопочуття від співу;

- навчайте сприйнятливості до емоційної реакції на музичний твір;

- залучайте дитину до спільних співів;

- сприяйте виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;

- залучайте до театрально-ігрової діяльності;

- створіть театр вдома: розігруйте елементарні життєві ситуації з іграшками, інсценізуйте знайомі літературні твори, казки, оповідання, вірші;

- звертайте увагу дитини на осмислення змісту художніх творів, особливості характерів та поведінки різних персонажів;

- навчайте оволодівати засобами емоційної виразності, виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами; вправляйте в цьому;

- заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу, схвалюйте вдале виконання ролі;

- відвідуйте разом з дітьми театри (ляльковий, драматичний, юного глядача тощо).

разноцветное пианино

Кiлькiсть переглядiв: 17

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.