Із всіх професій, які є у світі,
З усіх ремесел на землі
Одна лише красується у світлі,
І світло це сподобалось мені.
О, вихователь! Ти даруєш світло,
Ти вчиш любові, мудрості і доброти,
Щоб у малих серденьках було завжди літо
Без смутку, прикрості і самоти.
Своїм теплом ти прихиляєш небо.
В маленькому житті лишаєш добрий слід.
І крізь роки дитина пам’ятатиме про тебе,
Бо вибрав ти, мабуть, найвищу із доріг.
І нагорода є твоя безцінна,
Бо Бог на всіх нас дивиться згори.
За те, що серце віддаєш дитині
Душа твоя не знає смутку й самоти.
Безліч зовсім різних мов вихователь знає,
Бо до кожного з дітей він підхід свій має.
Знов олівчика кладе до маленьких ручок:
Додавать і віднімать вчить малих чомучок.
Про усі земні дива дітлахам розкаже,
Де єнотики живуть, кожному покаже.
Наче мама, пригорне й обійме ніжненько, -
Буде птахам-малюкам, мов в гнізді, тепленько.
У любові цілий день в нього діти-квіти.
Будуть гратися, співать, і життю радіти.
Тож цю працю клопітку поважати треба:
Вихователь для дітей нахиляє небо!
Коментарi